Генезис лIтаючоÏ голови



Категории Вiктор Неборак ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал
(вiршоване шоу) I. Фантазiя метро Фарба це ще не простiр ти спробуй все ж прорубати цю чорну шия твоя кровоточить а голова у шибi стартує а голова крiзь товщу камiнного моря крiзь рибу днiпрову i кригу крiзь бiблiотечнi сховища пропалюючи собi хiд летить урочисто хвилина до карнавального вибуху губи ïï тяжко рухаються: я-лi-та-ю-ча-го-ло-ва II. НЛО Ми нарекли десантний човен К-АТАС-ТРОФА вся гума в латках, ми щомитi йдемо на дно. Та є легенi. Нас тримає кров здорова, i робить невагомими лайно. Ми вiдпливли колись давно у розпал лiта. I з того часу наплювати нам на час. В усi епохи i часи шляхи вiдкрито. Червоним в назвi свiтиться АТАС! вимiр нас поглинув просто з хвиль. Хай з дiр залатаних повiтря грiзно свище — це наш двигун — лiтаюча тарiль! Сенсацiя! Тарiлка! Катастрофа! ...Це ще питання, хто за ким спостерiгав. — Фантазiя метро Це тiло це вбивство це привид це вiшалка цей блазень бере черепи цiцерон дерталець шекспiр адольф чаплiн Йосип сковорода людино ворон христос динозвiр комаха свиня iкласта нiч все вужчий тунельний протяг чорний попiл облич тяжко голосять тiнi пронизлива мить потвори покручi привиди виють тобою зграєю i тiло твоє примiрюють як чобiт старий рипиш — Фантазiя на тему ранкового автобуса Твiй час i простiр — цей автобус № 20. Вiн шлях винюхує i виє, наче пес. Ти в ньому мало не сконав сьогоднi вранцi, коли юрба натисла на твiй прес. Куди цi люди? — По бiлети. — Де ïх душi? — О передайте — моє серце — п'ять копiйок. Водiй чатує в темнiй перспективi, де автоматичних пальцiв рух веде тодi, як твоя монета закривавлена гряде. Тiла автобус чавить, як цитрини. А душ екстракт замiнює бензин. А в чорних шибах сунуть лiмузини — в них манекени, схопленi з перин. Ось ваша здача, генiй — арифметик. Збагнеш, коли зiйдеш на лютий брук: не в тому сенс, що вирвав ти бiлетик, а в доторках липких i теплих рук! VIII. Лiтаюча голова. Виробничий автопортрет А голову лiтаючу монтують за подобою моєю в шахтi, бригада упирiв в комбiнезонах тарабанить триметровий нiс. У нiздрях — фейерверки, i дроти, i серпантин, два гучномовцi зяють вниз. Мiй нiс — масивний, хлопський, нiс монументальний — де там рiзнiй шляхтi! каркас триповерховий сектор управлiння опускають краном, мозок перетворено на важелi, педалi i кермо. Чоло моє — напнутий алюмiнiй — варять металiстепiд'єднують X. Вона пiднiмається, як голова, вiдрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, i вдруге, i втретє своï потойбiчнi слова: Я ЛIТАЮЧА ГОЛОВА! Над юрмищем площi нависло навскiс ïï всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повiтрi, розчахнутий зрiз тiнь вiдкидає, важку i глибоку: Я ЛIТАЮЧА ГОЛОВА! Сокира невидима в мiсто ввiйшла, стягнути з помостiв тiла безголовi, роззяви напились дешевоï кровi, та зiшкребе слiд iржавий з чола ПРИВИД ЛIТАЮЧА ГОЛОВА! Жереш мелодрами телевiзiйнi? Ти розглядаєш драконiв за склом! Стiну тобi проламає чолом ожила куля з Оркестру Феллiнi — Я ЛIТАЮЧА ГОЛОВА! Запам'ятай, не сховатись нiде! Площа приходить у схови, площа! Брукiвку темну свято полоще i в Реберiтацiйне небо гряде МАСКА — ЛIТАЮЧА ГОЛОВА Гра Давайте зберемося всi друзi влаштуємо собi забаву не вiд свiту цього — будемо шукати минуле щастя по крихтах вицвiла джинсова матерiя протерта тканина часу розстелена на галявинi внесе дух творчостi ми зiграємо всi найприємнiшi хвилини люди в теперiшньому дивiться, дивiться диваки дивiться скоморохи ми збираємо дзеркало! розбите на друзки вiдображення. ми складаємо давнi розсипанi актори пам'ятi гляньте Поезiï В. Неборака притаманна фрагментарнiсть, яскравiсть, феєричнiсть. У шоу Генезис лiтаючоï голови окремими широкими рiзнобарвними мазками зображене життя мегаполiса.

Метки Генезис лiтаючоï голови, ВIКТОР НЕБОРАК, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Генезис лIтаючоÏ голови